Законопроект №2365 «Про захист прав трудових мігрантів та боротьбі з шахрайством при працевлаштуванні за кордоном».

31 жовтня 2019 року у Верховній Раді України був зареєстрований Законопроект №2365 «Про захист прав трудових мігрантів та боротьбі з шахрайством при працевлаштуванні за кордоном».

Законопроектом планується кардинально змінити суть діяльності з працевлаштування за кордоном, а саме в такий спосіб:

1. Виключити зі статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» пункт 20. Тобто прибрати діяльність з посередництва у працевлаштуванні за кордоном з переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню.
2. Діяльність із працевлаштування за кордоном перевести в сферу декларування. Це означає, що тепер агентство, яке займається працевлаштуванням перед початком роботи повинне буде подати декларацію про початок діяльності суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном. На підставі такої декларації суб'єкт вноситиметься до переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з працевлаштування.
3. Внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та доповнити його статтею 16626 в частині відповідальності суб'єкта господарювання, а саме: за проведення діяльності з посередництва без подачі декларації, тягне за собою штраф у розмірі від 17 до 50 тисяч гривень; повторне порушення законодавства, вчинене протягом року після першого порушення тягне за собою штраф у розмірі від 50 до 85 тисяч гривень; стягнення оплати з громадян у вигляді гонорарів та інших винагород тягне за собою штраф у розмірі від 34 до 50 тисяч гривень.

Вимоги до декларації про початок роботи з посередництва у працевлаштуванні за кордоном будуть вказані в статті 381 Закону України «Про зайнятість населення».

Декларація повинна містити наступну інформацію:

• Інформацію про державну реєстрацію суб'єкта господарювання в установленому законом порядку;
• Адреса місцезнаходження суб'єкта і адреса проведення ним господарської діяльності;
• Паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника (крім осіб, які через свої релігійні погляди відмовилися від прийняття такого номера та повідомили про це відповідного контролюючого органу і мають про це відмітку у паспорті);

Невід'ємною частиною декларації є письмова згода на виконання положень 181 Конвенції Міжнародної організації праці «Про приватні агентства зайнятості» в частині відмови від отримання з претендентів на роботу за кордоном будь-яких гонорарів або комісійних винагород прямо чи опосередковано, повністю або частково. Внесені зміни передбачають, що оплату агентства-посередники можуть отримувати тільки безпосередньо від роботодавця.

Термін на внесення суб'єкта господарювання до переліку становить 10 робочих днів від дати подання документів, якщо немає обґрунтованого підстави у відмові щодо включення до переліку.

Досить багато питань залишається до цього Законопроекту, оскільки незрозумілі причини, через які можуть відмовити в реєстрації декларації, хоча можна припустити, що відмова можлива через подачу недостовірних даних.

Як зазначено в пояснювальній записці до Законопроекту, метою і завданням його є захист громадян України, які шукають працевлаштування за кордоном і постійно працюють в інших країнах, а так само нормування роботи компаній, які здійснюють працевлаштування українців за кордоном, лібералізація процедур і правил роботи таких компаній. Хоча, судячи з розмірів штрафів, лібералізація сумнівна. Але в той же момент, можливо, піде бюрократична складова від працівників Мінсоцполітики.

Але все ж, залишається питання з приводу тих суб'єктів, у яких вже є ліцензія. Чи будуть вони внесені до переліку суб'єктів автоматично, або ж будуть змушені заново проходити всі процедури, про це автори Законопроекту вирішили промовчати.