goup

Новини права

Робота бізнесу в умовах карантину. Переведення працівників на дистанційну роботу.

дистаційна робота

Постановою КМУ від 16.03.2020 року № 215 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211» на усій території України введено карантин з 12 березня до 03 квітня. Станом на 25 березня 2020 року Уряд ухвалив рішення яким продовжив карантин на 21 день – до 24 квітня включно.

Відповідно до Постанови  № 215 від 16.03.2020 року встановлено заборону з 00:01 17 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року (продовжено до 24 квітня 2020 року) роботу суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування, торгівельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес центрів, закладів культури, торгівельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв’язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торгівельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Слідкуючи за подіями, які відбуваються кожного дня та ростом показників щодо інфікування людей, необхідно розуміти, що карантин можуть продовжити. Події, які відбуваються, негативно впливають на бізнес в Україні та економіку загалом.

Роботодавці змушені будувати взаємовідносини зі своїми працівниками таким чином, щоб мати змогу і надалі здійснювати свою діяльність в умовах карантину. 

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» передбачено, що роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.

Отже, з метою захисту здоров’я працівників та уникнення зараження їх вірусом, роботодавці можуть переводити своїх працівників на дистанційну роботу. Законодавством не визначено термін «дистанційна робота», «віддалена робота», «робота на дому», тощо, однак такий формат роботи і не заборонений. 

Вказаний режим роботи повинен бути оформлений документально. Оскільки вищевказаним законом передбачено, що роботодавець може доручити працівникові виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, за його згодою відпустку, то оптимальним варіантом є одержання роботодавцем заяв від працівників про встановлення режиму роботи вдома, з вказанням у заяві що житлові умови дозволяють такий режим роботи, після чого роботодавець оформляє на підприємстві, установі, організації - Наказ про призначення переведення працівників (які написали дані заяви) на особливий режим праці (відділена робота, дистанційна робота, тощо) та ознайомити з ним працівників. 

Крім того можна створити Положення про дистанційну (віддалену роботу/надомну роботу). У Положенні обов’язково необхідно прописати порядок встановлення дистанційної роботи, умови постановлення завдань та їх контролю, вказати канали комунікації між працівниками, прописати прядок документообігу та порядок захисту конфіденційної інформації, та умови охорони праці. Положення необхідно розіслати усім працівникам для ознайомлення.

Однак, дистанційний режим праці має свої особливості та не всім підходить, оскільки є категорії працівників, які не можуть виконувати свої трудові обов’язки вдома. Це, наприклад, секретарі, прибиральниці, няні, гувернантки, тощо. Тому такі працівники, а також інші категорії працівників можуть скористатися правом на відпустку, а саме:

  1. Відпустки без збереження заробітної плати (стаття 84 КЗпП) 
    У випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті;
  2. Право на щорічну оплачувану відпустку (ст. 6 Закону України «Про відпустки»);
  3. Право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 або17 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів - для працівників перелік яких наведений в ст. 19 Закону України «Про відпустки»;
  4. Право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 15 календарних днів (ст. 26 Закону України «Про відпустки») термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін.

Варто звернути увагу на те, що обрання відпустки є правом працівника, а не його обов’язком. 

У працівників також є право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності на умовах передбачених ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування»).

Якщо працівник не хоче або не може працювати дистанційно, а залишити його в офісі або на підприємстві немає можливості, для нього виникає простій. 

Простій – це зупинення роботи, викликаний відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП). У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

На час простою не з вини працівника оформлюється акт простою у довільній формі (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 113 КЗпП оплата простою здійснюється наступним чином:

Виходячи з вищенаведеного, дистанційна робота є оптимальним варіантом як для роботодавця, так і для працівників в даний період часу, проте всі документи мають бути оформлені належним чином.

+380(98)1000-176Contacts